заздро —
Присл. до заздрий. || у знач. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
заздро —
ЗА́ЗДРО. Присл. до за́здрий. Знайшлись такі, що заздро подивились і на сей заробіток (Мирний, І, 1954, 351); Всі заздро позирали на прекрасну чуприну яскравого ясного золота на Юриній голові (Смолич, II, 1958, 86); // у знач. присудк. сл.
Словник української мови в 11 томах
заздро —
Заздро нар. Завидно. Н. Вол. у. Треба крам, брата крови, бо заздро, що в брата є в коморі і на дворі, і весело в хаті. Шевч. 182.
Словник української мови Грінченка