Значення в інших словниках
-
займенник —
[займен:иек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
-
займенник —
-а, ч. Частина мови, до якої належать слова, що не називають особи, предмета, якості або числа, а тільки вказують на них, виступаючи замість іменників, прикметників або числівників.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
займенник —
Частина мови, яка вказує на істоту, предмет, ознаку або кількість, не називаючи їх; напр., я, він, ти, мій, хтось.
Універсальний словник-енциклопедія
-
займенник —
Займе́нник, -ка; -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
займенник —
ЗАЙМЕ́ННИК, а, ч. Частина мови, до якої належать слова, що не називають особи, предмета, якості або числа, а тільки вказують на них, виступаючи замість іменників, прикметників або числівників.
Словник української мови в 11 томах