займенник

Частина мови, яка вказує на істоту, предмет, ознаку або кількість, не називаючи їх; напр., я, він, ти, мій, хтось.

Значення в інших словниках

1. займенник — займе́нник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. займенник — [займен:иек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
3. займенник — -а, ч. Частина мови, до якої належать слова, що не називають особи, предмета, якості або числа, а тільки вказують на них, виступаючи замість іменників, прикметників або числівників.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. займенник — Займе́нник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. займенник — ЗАЙМЕ́ННИК, а, ч. Частина мови, до якої належать слова, що не називають особи, предмета, якості або числа, а тільки вказують на них, виступаючи замість іменників, прикметників або числівників.  Словник української мови в 11 томах