1. Універсальний словник-енциклопедія

займенник

Частина мови, яка вказує на істоту, предмет, ознаку або кількість, не називаючи їх; напр., я, він, ти, мій, хтось.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. займенник — займе́нник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. займенник — [займен:иек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  3. займенник — -а, ч. Частина мови, до якої належать слова, що не називають особи, предмета, якості або числа, а тільки вказують на них, виступаючи замість іменників, прикметників або числівників. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. займенник — Займе́нник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. займенник — ЗАЙМЕ́ННИК, а, ч. Частина мови, до якої належать слова, що не називають особи, предмета, якості або числа, а тільки вказують на них, виступаючи замість іменників, прикметників або числівників. Словник української мови в 11 томах