законодавець

законода́вець

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. законодавець — [законодавеиц'] -аўц'а, ор. -аўцеим, м. (на) -аўцеив'і /-аўц'у, мн. -аўц'і, -аўц'іў  Орфоепічний словник української мови
2. законодавець — -вця, ч. 1》 Той, хто встановлює, видає закони (у 1 знач.). 2》 чого, перен. Про кого-небудь, чий вплив є вирішальним у виробленні правил громадської поведінки людей, смаків, мод і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. законодавець — Законода́вець, -вця; -да́вці, -вців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. законодавець — ЗАКОНОДА́ВЕЦЬ, вця, ч. 1. Той, хто встановлює, видає закони (у 1 знач.). — Не можемо бути вчителями й законодавцями, — будемо репортерами (Фр.  Словник української мови в 11 томах
5. законодавець — Законодавець, -вця м. Законодатель.  Словник української мови Грінченка