заміж —
1》 присл.: Брати заміж — робити своєю дружиною (про чоловіка). Виходити заміж — брати шлюб, одружуватися з ким-небудь (про дівчину, жінку). Віддавати заміж кого — одружувати, давати згоду на шлюб дочки, сестри і т. ін. 2》 у знач. ім., розм., рідко.
Великий тлумачний словник сучасної мови
заміж —
ЗА́МІЖ, присл. До шлюбу з ким-небудь (про дівчину, жінку). Хапається, як попівна заміж (Номис).
Словник української мови у 20 томах
заміж —
За́між, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
заміж —
ЗА́МІЖ, 1. присл.: Бра́ти (взя́ти) за́між — робити своєю дружиною (про чоловіка). Візьму заміж [дівчину] за себе (Чуб., V, 1874, 87); Вихо́дити (ви́йти, іти́, піти́ і т. ін.) за́між — брати шлюб, одружуватися з ким-небудь (про дівчину, жінку).
Словник української мови в 11 томах
заміж —
Заміж нар. Замужъ. Хапається, як попівна заміж. Ном. № 3159. Мене заміж дайте. Чуб. III. 37. Візьму заміж (тебе) за себе. Чуб. V. 87.
Словник української мови Грінченка