заміть —
ЗАМІ́ТЬ, ме́ті, ж., діал. Збірн. до за́мітник. Мокра глина де-не-де відвалилась, і липова заміть біліла, як ребра кістяка (Коцюб., І, 1955, 39).
Словник української мови в 11 томах
заміть —
Замі́ть, ме́ті ж. = замет 2. Заміть до́бра у магазині. Н. Вол. у. Хата у заміть зроблена. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка