заміть

ЗАМІ́ТЬ, ме́ті, ж., діал. Збірн. до за́мітник.

Мокра глина де-не-де відвалилась, і липова заміть біліла, як ребра кістяка (Коцюб., І, 1955, 39).

Значення в інших словниках

1. заміть — замі́ть іменник жіночого роду відрубані стовбури дерев збірн., діал.  Орфографічний словник української мови
2. заміть — див. заметіль  Словник синонімів Вусика
3. заміть — Замі́ть, ме́ті ж. = замет 2. Заміть до́бра у магазині. Н. Вол. у. Хата у заміть зроблена. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка