заповідач —
-ідача, ч. Той, хто заповідає що-небудь комусь у спадок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
заповідач —
заповіда́ч диктор (ст): На все життя запам'яталась ця накинена штучна урочистість, що її уміли заповідачі передати по радіо. В один мент раптом все затихло, і заповідач почав повільно речитувати: “А тепер з Кремлівської башти виходить товариш Сталін”...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
заповідач —
ЗАПОВІДА́Ч, і́дача́, ч. Той, хто заповідає що-небудь комусь у спадок. Заповідач може позбавити спадщини всіх або будь-кого з числа осіб, згаданих у ст. 418 (Цив. кодекс УРСР, 1950, 70).
Словник української мови в 11 томах