заповідач

ЗАПОВІДА́Ч, і́дача́, ч. Той, хто заповідає що-небудь комусь у спадок.

Заповідач може позбавити спадщини всіх або будь-кого з числа осіб, згаданих у ст. 418 (Цив. кодекс УРСР, 1950, 70).

Значення в інших словниках

1. заповідач — -ідача, ч. Той, хто заповідає що-небудь комусь у спадок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. заповідач — запові́да́ч іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. заповідач — заповіда́ч диктор (ст): На все життя запам'яталась ця накинена штучна урочистість, що її уміли заповідачі передати по радіо. В один мент раптом все затихло, і заповідач почав повільно речитувати: “А тепер з Кремлівської башти виходить товариш Сталін”...  Лексикон львівський: поважно і на жарт