заробляти —
Мати заробіток, запрацьовувати, (самостійно) іти на свій хліб, (за вік) дороблятися; (на боці) підробляти, халтурити; (кару) заслужувати чого; ЖМ. мати зиск, багатіти; док. ЗАРОБИТИ, (важко) загорювати, з. випрацювати.
Словник синонімів Караванського
заробляти —
-яю, -яєш, недок., заробити, -роблю, -робиш; мн. зароблять; док. 1》 перех. і рідко неперех. Працюючи, набувати права на одержання плати або одержувати плату за виконувану роботу. || Здобувати що-небудь завдяки праці. || на кого – що.
Великий тлумачний словник сучасної мови
заробляти —
ЗАРОБЛЯ́ТИ (мати право або домовленість на плату за виконану роботу), УРОБЛЯ́ТИ (ВРОБЛЯ́ТИ) розм., ЗАПРАЦЬО́ВУВАТИ рідко; ПРИРОБЛЯ́ТИ (ПРИРО́БЛЮВАТИ), ПІДРОБЛЯ́ТИ (ПІДРО́БЛЮВАТИ) (додатково, понад основний заробіток); ОТРИ́МУВАТИ, ОДЕ́РЖУВАТИ...
Словник синонімів української мови
заробляти —
Заробля́ти, -бля́ю, -бля́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
заробляти —
ЗАРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАРОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. заро́блять; док. 1. перех. і рідко неперех. Працюючи, набувати права на одержання плати або одержувати плату за виконувану роботу. По копійці заробляла, Копу назбирала.
Словник української мови в 11 томах
заробляти —
Заробля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. зароби́ти, -блю́, -биш, гл. 1) Зарабатывать, заработать. МВ. ІІ. 7. Тиждень козак заробляє, за один день пропиває. Макс. Що заробила? — Кусок сала. Чуб. III. 108. 2) Заслуживать, заслужить.
Словник української мови Грінченка