засуджувати —
Яка семантична відмінність у дієслів засуджувати й осуджувати? Засуджувати – 1. Визнаючи особу винною, встановлювати їй якусь міру покарання. “Через два тижні суд засудив Сергія Петровича Боровика до двох років ув’язнення” (Вадим Собко).
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
засуджувати —
ЗАСУДЖУВАТИ – ОСУДЖУВАТИ Засуджувати, -ую, -уєш, засудити, -уджу, -удиш. 1. Визнаючи когось винним, установлювати йому міру покарання. Що ж це буде? Та ні оборонця з його боку, ні свідків. Засудять (А.
Літературне слововживання
засуджувати —
див. карати; розвінчувати
Словник синонімів Вусика
засуджувати —
-ую, -уєш, недок., засудити, -суджу, -судиш, док., перех. 1》 Визнаючи когось винним, встановлювати йому яку-небудь міру покарання. 2》 Ставитися до кого-, чого-небудь негативно, висловлювати невдоволення кимсь, чимсь, вважати щось поганим, хибним.
Великий тлумачний словник сучасної мови
засуджувати —
ЗАСУ́ДЖУВАТИ (визнаючи кого-небудь винним, встановлювати міру покарання), ПРИСУ́ДЖУВАТИ, ОСУ́ДЖУВАТИ, ОСУДЖА́ТИ рідко. — Док.: засуди́ти, присуди́ти, осуди́ти. (Кандиба:) Ваш холодний присуд мене засуджує на смерть (О.
Словник синонімів української мови
засуджувати —
Засу́джувати, -су́джую, -су́джуєш; засуди́ти, -суджу́, -су́диш кого до чого, на що
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
засуджувати —
ЗАСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСУДИ́ТИ, суджу́, су́диш, док., перех. 1. Визнаючи когось винним, встановлювати йому яку-небудь міру покарання. [Єлеазар:] Батьки і браття, матері і сестри! З якого часу в нас таке настало, що без суда засуджують людей? (Л.
Словник української мови в 11 томах