збиткувати —
ЗБИТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. 1. неперех. Зазнавати матеріальних втрат. Фермери вельми збиткують, шукають рятунку хто де попало (М. Ол., Чуєш.., 1959, 31). 2. перех. Знущатися з кого-небудь.
Словник української мови в 11 томах
збиткувати —
Збиткувати, -кую, -єш (кого) гл. Обижать кого, жестоко обходиться; издѣваться надъ кѣмъ. Челядь Бога допросила, щоби ей не бити, аби челяді не бити, та й не збиткувати. Гол. Мене у тому війську ніхто не збиткував. Федьк.
Словник української мови Грінченка