збиткувати

збиткува́ти

-ую, -уєш, недок., діал.

1》 неперех. Зазнавати матеріальних втрат.

2》 перех. Знущатися з кого-небудь.

3》 неперех. Пустувати, жартувати.

Значення в інших словниках

1. збиткувати — Збиткувати (21, 431) – “ображати”; [ІЦ-2006]  Словник з творів Івана Франка
2. збиткувати — збиткува́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
3. збиткувати — ЗНУЩА́ТИСЯ (заподіювати муки, страждання кому-небудь), ГЛУМИ́ТИСЯ, НАГЛУМЛЯ́ТИСЯ, НІ́ВЕЧИТИ, ПОТИРА́ТИ розм., ВЕРЕДУВА́ТИ заст., ЗБИТКУВА́ТИСЯ діал., ЗБИТКУВА́ТИ діал., ПОНЕВІРЯ́ТИ діал., ЗГНУЩА́ТИСЯ рідко, ПОТУРА́ТИ розм. рідко.  Словник синонімів української мови
4. збиткувати — ЗБИТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. 1. неперех. Зазнавати матеріальних втрат. Фермери вельми збиткують, шукають рятунку хто де попало (М. Ол., Чуєш.., 1959, 31). 2. перех. Знущатися з кого-небудь.  Словник української мови в 11 томах
5. збиткувати — Збиткувати, -кую, -єш (кого) гл. Обижать кого, жестоко обходиться; издѣваться надъ кѣмъ. Челядь Бога допросила, щоби ей не бити, аби челяді не бити, та й не збиткувати. Гол. Мене у тому війську ніхто не збиткував. Федьк.  Словник української мови Грінченка