збувати —
-аю, -аєш, недок., збути, збуду, збудеш, док. 1》 перех. Продавати що-небудь, когось. || Віддавати кого-небудь кудись, улаштовувати, позбавляючись від утримання, догляду. || рідко. Проводити час, вік і т. ін. 2》 перех.
Великий тлумачний словник сучасної мови
збувати —
збува́ти (спуска́ти) / збу́ти (спусти́ти) з рук кого, що і без додатка. Позбуватися кого-, чого-небудь або продавати щось. (Гнат:) Так от, учора їздив я в місто на ярмарок: треба було збути з рук одну шкапину (М.
Фразеологічний словник української мови
збувати —
ЗНИКА́ТИ (переставати існувати, бути в наявності), ЩЕЗА́ТИ, ПРОПАДА́ТИ, ДІВА́ТИСЯ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, ЗАПОДІВА́ТИСЯ розм., ЧЕ́ЗНУТИ розм., ЗБУВА́ТИ заст.
Словник синонімів української мови
збувати —
ЗБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗБУ́ТИ, збу́ду, збу́деш, док. 1. перех. Продавати що-небудь, когось. Не хвалися, дівчинонько, Червоним намистом! Бо прийдеться-доведеться Намисто збувати, Молодому козакові Тютюн купувати! (Укр.. лір.
Словник української мови в 11 томах
збувати —
Збува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. збути, збуду, -деш, гл. 1) Сбывать, сбыть. Важко нам убогим своє добро збувати. МВ. ІІ. 7. 2) Избавляться, избавиться отъ чего. Не збуду смутку, а ні вдень, ні вночі. Чуб. V. 358. 3) не збува́ти.
Словник української мови Грінченка