звабник —
-а, ч. Той, хто навмисне, з певним наміром викликає почуття кохання до себе; спокусник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
звабник —
СПОКУ́СНИК (той, хто спокушає, зводить дівчат, жінок, настирливо домагаючись інтимних стосунків), ЗВА́БНИК, БАЛАМУ́Т (БАЛАМУ́ТА рідше), ПЕРЕЛЕ́СНИК, ДОНЖУА́Н. Серце Полине було розбите, спаскуджена й сплюндрована душа. Спокусника свого вона..
Словник синонімів української мови
звабник —
ЗВА́БНИК, а, ч. Той, хто навмисне, з певним наміром викликає почуття кохання до себе; спокусник. Цього світового сюжету вперше торкнулася жінка [Леся Українка в «Камінному господарі"], і вперше було показано перемогу жінки над звабником і згубником жіноцтва дон Жуаном (Рад. літ-во, 1, 1964, 66).
Словник української мови в 11 томах