звабник

ЗВА́БНИК, а, ч. Той, хто навмисне, з певним наміром викликає почуття кохання до себе; спокусник.

Цього світового сюжету вперше торкнулася жінка [Леся Українка в «Камінному господарі"], і вперше було показано перемогу жінки над звабником і згубником жіноцтва дон Жуаном (Рад. літ-во, 1, 1964, 66).

Значення в інших словниках

1. звабник — зва́бник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. звабник — Спокусник, баламут, звідник.  Словник синонімів Караванського
3. звабник — Бабич, бабій, бабодур, баболюб, балагула, баламут, баламута, бугайкуватий, голуб-вабець, гульвіса, гультяй, дівчачур, дівчур, джиґун, джиґунець, домигун (ловелас), донжуан, дурисвіт, женихайло, женихливий, женишливий, жирун, заволока, закрутиголова...  Словник синонімів Вусика
4. звабник — -а, ч. Той, хто навмисне, з певним наміром викликає почуття кохання до себе; спокусник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. звабник — СПОКУ́СНИК (той, хто спокушає, зводить дівчат, жінок, настирливо домагаючись інтимних стосунків), ЗВА́БНИК, БАЛАМУ́Т (БАЛАМУ́ТА рідше), ПЕРЕЛЕ́СНИК, ДОНЖУА́Н. Серце Полине було розбите, спаскуджена й сплюндрована душа. Спокусника свого вона..  Словник синонімів української мови