звиняти

звиня́ти

дієслово недоконаного виду

вибачати

розм.

Значення в інших словниках

1. звиняти — Звиня́ти: — вибачати [51]  Словник з творів Івана Франка
2. звиняти — див. пробачати  Словник синонімів Вусика
3. звиняти — -яю, -яєш, недок., звинити, -ню, -ниш, док., розм. 1》 неперех., перев. наказ. сп.Виявляти поблажливість, прощати провину; вибачати. 2》 перех., рідко, чим. Виправдовувати чиїсь вчинки, поведінку чим-небудь. 3》 неперех., тільки наказ. сп., у знач. вставн.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. звиняти — ЗВИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗВИНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., розм. 1. неперех., перев. наказ. сп. Виявляти поблажливість, прощати провину; вибачати. [Цуцик:] Дурний Бровко! Не розумієш,— Звиняй, що так кажу,— Я те роблю, чого ти не зумієш (Гл., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
5. звиняти — Звиняти, -няю, -єш гл. = вибачати. На те просили, що в ріт носили, — звиняйте. Ном. № 12085.  Словник української мови Грінченка