звиняти
звиня́ти
-яю, -яєш, недок., звинити, -ню, -ниш, док., розм.
1》 неперех., перев. наказ. сп.Виявляти поблажливість, прощати провину; вибачати.
2》 перех., рідко, чим. Виправдовувати чиїсь вчинки, поведінку чим-небудь.
3》 неперех., тільки наказ. сп., у знач. вставн. сл. Уживається: а) для вираження протесту, незгоди з ким-, чим-небудь; б) із введенням у мову не бажаних для кого-небудь слів.
Великий тлумачний словник сучасної української мови