звільняти

звільня́ти 1

дієслово недоконаного виду

давати волю; робити вільним; позбавляти чогось обтяжливого

звільня́ти 2

дієслово недоконаного виду

уповільнювати

діал.

Значення в інших словниках

1. звільняти — (з неволі) визволяти// давати волю; (з в'язниці) випускати, (дорогу, приміщення) очищати від чогось, (з роботи) розраховувати, (грубо) виганяти, (з керівної посади) усувати, (учня, студента) виключати.  Словник синонімів Полюги
2. звільняти — (з тюрми) випускати, відпускати, давати волю, дарувати свободу, д. слобоняти; (з ярма) визволяти, розкріпачувати, ід. підіймати з колін; (від податку) касувати що; (кошти) вивільняти; (зі школи) виключати, виганяти; (з посади) знімати, усувати, ід. давати по шапці; (крок) Г. сповільнювати.  Словник синонімів Караванського
3. звільняти — див. увільняти; усувати  Словник синонімів Вусика
4. звільняти — I -яю, -яєш, звільнювати, -юю, -юєш, недок., звільнити, звільню, звільниш, док., перех. 1》 Випускати кого-небудь з-під арешту, з в'язниці і т. ін.; давати волю. 2》 Силою визволяти кого-небудь з-під арешту, з в'язниці і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. звільняти — ВИЗВОЛЯ́ТИ (робити вільним, надавати свободу кому-, чому-небудь, позбавляючи пригноблення, безправ'я, чийогось панування), ЗВІЛЬНЯ́ТИ, РОЗКРІПА́ЧУВАТИ, РОЗКАБАЛЯ́ТИ розм., ОСЛОБОНЯ́ТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
6. звільняти — ЗВІЛЬНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., ЗВІЛЬНИ́ТИ, звільню́, звільни́ш, док., перех. 1. Випускати кого-небудь з-під арешту, з в’язниці і т. ін.; давати волю.  Словник української мови в 11 томах