звільняти
звільня́ти
I -яю, -яєш, звільнювати, -юю, -юєш, недок., звільнити, звільню, звільниш, док., перех.
1》 Випускати кого-небудь з-під арешту, з в'язниці і т. ін.; давати волю.
2》 Силою визволяти кого-небудь з-під арешту, з в'язниці і т. ін.; здобувати в бою волю для кого-небудь.
|| Визволяти суспільну групу, клас, націю від гніту, від рабства.
3》 Відвойовувати захоплену ворогом територію; очищати її від противника.
4》 Забирати, вивільняючи з того, що стискує, зв'язує, обмежує і т. ін. в рухах, заважає в чому-небудь.
|| Відділяти що-небудь від чогось, очищати.
|| Усувати що-небудь, що заважає певному розвитку.
5》 перев. від чого. Позбавляти кого-небудь чогось обтяжливого чи зайвого, небажаного.
|| від кого. Позбавляти кого-небудь чиєїсь небажаної, неприємної присутності.
6》 Вилучаючи з якого-небудь процесу, робити вільним.
|| Знімати з роботи, відчисляти з навчального закладу і т. ін.
7》 Робити порожнім, незайнятим (яке-небудь місце, приміщення, посуд і т. ін.).
|| Вивільняти (час) від звичних занять.
II -яю, -яєш, недок., звільнити, звільню, звільниш, док., перех., діал.
Уповільнювати.
Великий тлумачний словник сучасної української мови