Значення в інших словниках
-
згоріти —
див. горіти
Словник синонімів Вусика
-
згоріти —
див. згоряти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
згоріти —
(-рю, -риш) док.; крим. Бути затриманим на місці злочину. Спеціалізуючись на курортах, крадій свого часу "згорів" у Сочі (УМ, 14.06.2001). БСРЖ, 530; СЖЗ, 46; ЯБМ, 2, 325.
Словник жарґонної лексики української мови
-
згоріти —
згоря́ти (згора́ти) / згорі́ти (спопелі́ти) від (з) со́рому. Дуже бентежитися, ніяковіти, червоніти. (Іван:) Не ждав я, щоб і мені, старому, прийшлось згорати від сорому перед добрими людьми за тебе! (С.
Фразеологічний словник української мови
-
згоріти —
ГА́СНУТИ (переставати горіти, світитися), ЗГАСА́ТИ (ІЗГАСА́ТИ), ЗАГАСА́ТИ, ПОГАСА́ТИ, УГАСА́ТИ (ВГАСА́ТИ), ДОГАСА́ТИ, ГАСИ́ТИСЯ, ЗАГА́ШУВАТИСЯ, ТУ́ХНУТИ, ПОТУХА́ТИ, СТУХА́ТИ, ЗАТУХА́ТИ, УТУХА́ТИ (ВТУХА́ТИ), ПРИГАСА́ТИ, ПРИТУХА́ТИ (поступово)...
Словник синонімів української мови
-
згоріти —
Згорі́ти, див. згоря́ти
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
згоріти —
ЗГОРІ́ТИ див. згоря́ти.
Словник української мови в 11 томах
-
згоріти —
Згорі́ти, -рю́, -ри́ш гл. 1) Сгорѣть. Вкинь його в піч, — нехай згорить! Рудч. Ск. І. 37. Згоріла хижка, згоріла книжка — нічим ворожити. Ном. № 1811. 2) Покраснѣть. Щось у віконце стук-стук!.. так я й згоріла! МВ. (О. 1862. III. 56).
Словник української мови Грінченка