згорілий — Орфографічний словник української мови

згорілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до згоріти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
згорілий — ЗГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до згорі́ти; // У знач. прикм. [Міріам:] Вода боронить від вогню живого, згорілу ж хату дарма поливати. (Л. Укр., II, 1951, 113); Так і залишився один бік вулиці згорілий, а другий — цілісінький (Ю. Янов., II, 1954, 34). Словник української мови в 11 томах