згорілий

згорі́лий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до згоріти.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. згорілий — згорі́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. згорілий — ЗГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до згорі́ти; // У знач. прикм. [Міріам:] Вода боронить від вогню живого, згорілу ж хату дарма поливати. (Л. Укр., II, 1951, 113); Так і залишився один бік вулиці згорілий, а другий — цілісінький (Ю. Янов., II, 1954, 34).  Словник української мови в 11 томах