1. Великий тлумачний словник сучасної мови

згорілий

згорі́лий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до згоріти.

|| у знач. прикм.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. згорілий — згорі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. згорілий — ЗГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до згорі́ти; // У знач. прикм. [Міріам:] Вода боронить від вогню живого, згорілу ж хату дарма поливати. (Л. Укр., II, 1951, 113); Так і залишився один бік вулиці згорілий, а другий — цілісінький (Ю. Янов., II, 1954, 34). Словник української мови в 11 томах