згорілий

ЗГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до згорі́ти;

// У знач. прикм.

[Міріам:] Вода боронить від вогню живого, згорілу ж хату дарма поливати. (Л. Укр., II, 1951, 113);

Так і залишився один бік вулиці згорілий, а другий — цілісінький (Ю. Янов., II, 1954, 34).