Значення в інших словниках
-
здобутий —
[здоубутией] м. (на) -тому /-т'ім, мн. -т'і
Орфоепічний словник української мови
-
здобутий —
-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до здобути. || здобуто, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
здобутий —
добува́ти (здобува́ти) / добу́ти (здобу́ти) кро́в’ю (та кістка́ми) що. 1. Досягати чого-небудь, докладаючи великих зусиль, ціною великих жертв. Потомки козачі копалися в сирій землі, понівечені..
Фразеологічний словник української мови
-
здобутий —
ЗДОБУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до здобу́ти. Кожний клаптик паперу, кожна газета була списана огризком хімічного олівця, невідомо де здобутого (Збан., Сеспель, 1961, 288); Федоренко швидко помічав на своїй карті всі здобуті Костіним відомості (Кач.
Словник української мови в 11 томах