здобутий
здобу́тий
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до здобути.
|| здобуто, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мовиздобу́тий
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до здобути.
|| здобуто, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мови