Значення в інших словниках
-
здобути —
здобу́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
здобути —
[здоубутие] -уду, -удеиш; мин. -уў, здобула; нак. -уд', -уд'теи
Орфоепічний словник української мови
-
здобути —
Здобути, або вдома не бути. Або осягну свого, або пропаду. Легко здобуте, легко набуте. На що не тратимо багато зусиль, те прийшло без труду. Трої в однім дні не здобути. Великого діла в однім дні не зробиш. Троя—місто.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
здобути —
добува́ти (здобува́ти) / добу́ти (здобу́ти) кро́в’ю (та кістка́ми) що. 1. Досягати чого-небудь, докладаючи великих зусиль, ціною великих жертв. Потомки козачі копалися в сирій землі, понівечені..
Фразеологічний словник української мови
-
здобути —
ВИЙМА́ТИ (брати що-небудь із середини чогось), ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ДОБУВА́ТИ, ВИДОБУВА́ТИ, ТЯГА́ТИ рідше, ЗДОБУВА́ТИ рідко; ВИШКРЯ́БУВАТИ, ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ (шкребучи); ВИШПО́РТУВАТИ (шпортаючи) розм.
Словник синонімів української мови
-
здобути —
ЗДОБУ́ТИ див. здобува́ти.
Словник української мови в 11 томах
-
здобути —
Здобути, -ся см. здобувати, -ся.
Словник української мови Грінченка