здобути

Значення в інших словниках

1. здобути — здобу́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. здобути — [здоубутие] -уду, -удеиш; мин. -уў, здобула; нак. -уд', -уд'теи Орфоепічний словник української мови
3. здобути — Здобути, або вдома не бути. Або осягну свого, або пропаду. Легко здобуте, легко набуте. На що не тратимо багато зусиль, те прийшло без труду. Трої в однім дні не здобути. Великого діла в однім дні не зробиш. Троя—місто. Приповідки або українсько-народня філософія
4. здобути — добува́ти (здобува́ти) / добу́ти (здобу́ти) кро́в’ю (та кістка́ми) що. 1. Досягати чого-небудь, докладаючи великих зусиль, ціною великих жертв. Потомки козачі копалися в сирій землі, понівечені.. Фразеологічний словник української мови
5. здобути — ВИЙМА́ТИ (брати що-небудь із середини чогось), ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ДОБУВА́ТИ, ВИДОБУВА́ТИ, ТЯГА́ТИ рідше, ЗДОБУВА́ТИ рідко; ВИШКРЯ́БУВАТИ, ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ (шкребучи); ВИШПО́РТУВАТИ (шпортаючи) розм. Словник синонімів української мови
6. здобути — ЗДОБУ́ТИ див. здобува́ти. Словник української мови в 11 томах
7. здобути — Здобути, -ся см. здобувати, -ся. Словник української мови Грінченка