здобувати
здобува́ти
-аю, -аєш, недок., здобути, -уду, -удеш; мин. ч. здобув, -була, -було; наказ. сп. здобудь; док., перех.
1》 Діставати, розшукувати, знаходити кого-, що-небудь.
|| Заробляти, набувати працею.
|| Брати, завойовувати що-небудь, оволодівати чимось у бою, зі зброєю в руках.
|| Наполегливо досягати чого-небудь у впертій боротьбі, навчанні і т. ін.
|| перен. Діставати, мати що-небудь (урок, користь і т. ін.) як результат чогось. Здобувати науковий ступінь.
2》 Виймати, витягувати звідки-небудь.
3》 Виробляти, одержувати що-небудь. Здобувати вогонь.
4》 Видобувати, діставати з надр землі, з морських глибин.
5》 рідко. Одержувати (перев. листа).
6》 перен. Примушувати з'являтися, виникати; викликати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- здобувати — (досягати чогось великими зусиллями) виборювати, осягати, завойовувати. Словник синонімів Полюги
- здобувати — одержувати – діставати – здобувати Хоча в літературній мові точно встановлених і всеохопних критеріїв використання кожного з цих дієслів немає, однак узвичаєно, приміром, що пенсію одержують, по заслузі дістають, освіту здобувають... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- здобувати — здобува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- здобувати — Роздобувати; (з бою) брати; (працею) заробляти, дороблятися; (право) завойовувати; (щастя) засягати, досягати; (славу) заживати чого, убиватися в що; (освіту) осягати; (серце) знаходити дорогу до чого; (з кишені) виймати, витягати; (вогонь) добувати; (копалини) видобувати. Словник синонімів Караванського
- здобувати — див. дбати Словник синонімів Вусика
- здобувати — добува́ти (здобува́ти) / добу́ти (здобу́ти) кро́в’ю (та кістка́ми) що. 1. Досягати чого-небудь, докладаючи великих зусиль, ціною великих жертв. Потомки козачі копалися в сирій землі, понівечені.. Фразеологічний словник української мови
- здобувати — ВИЙМА́ТИ (брати що-небудь із середини чогось), ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ДОБУВА́ТИ, ВИДОБУВА́ТИ, ТЯГА́ТИ рідше, ЗДОБУВА́ТИ рідко; ВИШКРЯ́БУВАТИ, ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ (шкребучи); ВИШПО́РТУВАТИ (шпортаючи) розм. Словник синонімів української мови
- здобувати — Здобува́ти, -бува́ю, -бува́єш; здобу́ти, -бу́ду, -бу́деш; здобу́дь, -бу́дьмо, -бу́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- здобувати — ЗДОБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗДОБУ́ТИ, у́ду, у́деш; мин. ч. здобу́в, була́, ло́; наказ. сп. здобу́дь; док., перех. 1. Діставати, розшукувати, знаходити кого-, що-небудь. О, не один нащадок Прометея Блискучу іскру з неба здобував (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- здобувати — Здобува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. здобути, -бу́ду, -деш, гл. Добывать, добыть, раздобывать, раздобыть, пріобрѣтать, пріобрѣсть. Надвоє баба ворожила: або здобути, або дома не бути. Ном. № 5616. Царство небесне здобувається силою. Єв. Мт. XI. 12. Словник української мови Грінченка