1. Словник синонімів Полюги

здобувати

(досягати чогось великими зусиллями) виборювати, осягати, завойовувати.

Джерело: Словник синонімів Полюги на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здобувати — одержувати – діставати – здобувати Хоча в літературній мові точно встановлених і всеохопних критеріїв використання кожного з цих дієслів немає, однак узвичаєно, приміром, що пенсію одержують, по заслузі дістають, освіту здобувають... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. здобувати — здобува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. здобувати — Роздобувати; (з бою) брати; (працею) заробляти, дороблятися; (право) завойовувати; (щастя) засягати, досягати; (славу) заживати чого, убиватися в що; (освіту) осягати; (серце) знаходити дорогу до чого; (з кишені) виймати, витягати; (вогонь) добувати; (копалини) видобувати. Словник синонімів Караванського
  4. здобувати — див. дбати Словник синонімів Вусика
  5. здобувати — -аю, -аєш, недок., здобути, -уду, -удеш; мин. ч. здобув, -була, -було; наказ. сп. здобудь; док., перех. 1》 Діставати, розшукувати, знаходити кого-, що-небудь. || Заробляти, набувати працею. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. здобувати — добува́ти (здобува́ти) / добу́ти (здобу́ти) кро́в’ю (та кістка́ми) що. 1. Досягати чого-небудь, докладаючи великих зусиль, ціною великих жертв. Потомки козачі копалися в сирій землі, понівечені.. Фразеологічний словник української мови
  7. здобувати — ВИЙМА́ТИ (брати що-небудь із середини чогось), ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ДОБУВА́ТИ, ВИДОБУВА́ТИ, ТЯГА́ТИ рідше, ЗДОБУВА́ТИ рідко; ВИШКРЯ́БУВАТИ, ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ (шкребучи); ВИШПО́РТУВАТИ (шпортаючи) розм. Словник синонімів української мови
  8. здобувати — Здобува́ти, -бува́ю, -бува́єш; здобу́ти, -бу́ду, -бу́деш; здобу́дь, -бу́дьмо, -бу́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. здобувати — ЗДОБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗДОБУ́ТИ, у́ду, у́деш; мин. ч. здобу́в, була́, ло́; наказ. сп. здобу́дь; док., перех. 1. Діставати, розшукувати, знаходити кого-, що-небудь. О, не один нащадок Прометея Блискучу іскру з неба здобував (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  10. здобувати — Здобува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. здобути, -бу́ду, -деш, гл. Добывать, добыть, раздобывать, раздобыть, пріобрѣтать, пріобрѣсть. Надвоє баба ворожила: або здобути, або дома не бути. Ном. № 5616. Царство небесне здобувається силою. Єв. Мт. XI. 12. Словник української мови Грінченка