1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

здобувати

одержувати – діставати – здобувати

Хоча в літературній мові точно встановлених і всеохопних критеріїв використання кожного з цих дієслів немає, однак узвичаєно, приміром, що пенсію одержують, по заслузі дістають, освіту здобувають, а популярність набувають. Отже, одержувати (отримувати) доречне в контексті, де йдеться про конкретний фізичний, матеріальний об’єкт, про те, що надсилається, вручається, або про дію систематичну. Одержувати листи, книжки в бібліотеці, зарплату. А також тоді, коли мовиться про вироблення, вирощення чогось, результат певних дослідів. Одержати високий урожай, одержати новий сплав металів. Але стилістично невдалими є вислови типу одержати (отримати) кулю, отримати догану, отримати можливість тощо. Тут на місці буде дістати.

Діставати переносно вживається в двох значеннях: 1. Відшукувати, здобувати щось, долаючи труднощі. Діставати потрібні відомості, діставати допомогу, діставати роботу, діставати гроші. 2. Як синонім слова одержувати. “Альпіністи дістали наказ вирушити в похід”. Найчастіше це дієслово в другому значенні поєднується з іменниками, що виражають абстрактні поняття. Дістати визнання, дістати моральне задоволення.

Здобувати здебільшого теж виступає з іменниками абстрактного значення і має виразне семантично-стилістичне забарвлення – відтінок одержання чогось із затратою енергії, зусиль. Здобувати перемогу, здобувати науковий ступінь, здобувати звання лауреата, майстра спорту. Окрім того, передає зміст “оволодівати чимось у бою”. Здобувати місто, здобувати ворожі бастіони.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здобувати — (досягати чогось великими зусиллями) виборювати, осягати, завойовувати. Словник синонімів Полюги
  2. здобувати — здобува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. здобувати — Роздобувати; (з бою) брати; (працею) заробляти, дороблятися; (право) завойовувати; (щастя) засягати, досягати; (славу) заживати чого, убиватися в що; (освіту) осягати; (серце) знаходити дорогу до чого; (з кишені) виймати, витягати; (вогонь) добувати; (копалини) видобувати. Словник синонімів Караванського
  4. здобувати — див. дбати Словник синонімів Вусика
  5. здобувати — -аю, -аєш, недок., здобути, -уду, -удеш; мин. ч. здобув, -була, -було; наказ. сп. здобудь; док., перех. 1》 Діставати, розшукувати, знаходити кого-, що-небудь. || Заробляти, набувати працею. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. здобувати — добува́ти (здобува́ти) / добу́ти (здобу́ти) кро́в’ю (та кістка́ми) що. 1. Досягати чого-небудь, докладаючи великих зусиль, ціною великих жертв. Потомки козачі копалися в сирій землі, понівечені.. Фразеологічний словник української мови
  7. здобувати — ВИЙМА́ТИ (брати що-небудь із середини чогось), ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ДОБУВА́ТИ, ВИДОБУВА́ТИ, ТЯГА́ТИ рідше, ЗДОБУВА́ТИ рідко; ВИШКРЯ́БУВАТИ, ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ (шкребучи); ВИШПО́РТУВАТИ (шпортаючи) розм. Словник синонімів української мови
  8. здобувати — Здобува́ти, -бува́ю, -бува́єш; здобу́ти, -бу́ду, -бу́деш; здобу́дь, -бу́дьмо, -бу́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. здобувати — ЗДОБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗДОБУ́ТИ, у́ду, у́деш; мин. ч. здобу́в, була́, ло́; наказ. сп. здобу́дь; док., перех. 1. Діставати, розшукувати, знаходити кого-, що-небудь. О, не один нащадок Прометея Блискучу іскру з неба здобував (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  10. здобувати — Здобува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. здобути, -бу́ду, -деш, гл. Добывать, добыть, раздобывать, раздобыть, пріобрѣтать, пріобрѣсть. Надвоє баба ворожила: або здобути, або дома не бути. Ном. № 5616. Царство небесне здобувається силою. Єв. Мт. XI. 12. Словник української мови Грінченка