Значення в інших словниках
-
злукавити —
-влю, -виш; мн. злукавлять; док. Схитрувати, приховавши правду.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
злукавити —
ХИТРУВА́ТИ (виявляти хитрощі, здійснювати щось ухильним способом, нерідко обманним шляхом), ХИТРИ́ТИ, ЛУКА́ВИТИ, КРУТИ́ТИ розм., ВИХЛЯ́ТИ розм., МАНЕВРУВА́ТИ розм., КОМБІНУВА́ТИ розм., КРУТИ́ТИ ХВОСТО́М розм., ЛИСИЧИТИ розм., ПОЛІТИКУВА́ТИ діал. — Док.
Словник синонімів української мови
-
злукавити —
ЗЛУКА́ВИТИ, влю, виш; мн. злука́влять; док. Схитрувати, приховавши правду. Подруги, як рідні вони — ні одна вже не злукавить (Головко, І, 1957, 243); Не злукавив Іван Юхимович перед братом,— розказав усе, як є (Руд., Остання шабля, 1959, 138).
Словник української мови в 11 томах
-
злукавити —
Злукавити, -влю, -виш гл. Слукавить, схитрить. Тобі єдиному згрішив я, перед тобою я злукавив. К. Псал. 120.
Словник української мови Грінченка