знати —
Відати, бути в курсі чого; (ремесло) розумітися на, тямити в; (по-грецьки) могти, уміти; (кого) бути знайомим <�знатися> з; (хто є хто) розуміти, усвдомлювати; (за ким) примічати; (одного Бога) визнавати; (горе) зазнавати, переживати; ПР. СЛ.
Словник синонімів Караванського
знати —
I відати, знавати, знатися (на чому), кумекати, петрати, розумітися (на чому), тямити, чувити ("Може, ви чувили?" в знач. "знали") Фразеологічні синоніми: бути обізнаним; бути поінформованим; знати батька свого лисого; знати від "а" до "я"...
Словник синонімів Вусика
знати —
знаю, знаєш, недок. 1》 перех., також про кого – що і з підрядним реченням. Мати якісь дані, відомості про кого-, що-небудь. || що за ким, перев. із запереч. част. не – вважати щось властивим кому-небудь. Знаю я вас ірон.
Великий тлумачний словник сучасної мови
знати —
зна́ти : ◊ да́ти зна́ти повідомити (м, ср, ст): Дай знати, коли зможеш прийти, я тоді також підійду (Авторка) ◊ зна́ти, котрою ка́ртою загра́ти → карта
Лексикон львівський: поважно і на жарт
знати —
Будеш знати по чому локоть кваші. Зазнаєш клопоту та біди. Дай Боже усе знати, та не все робити. Треба знати і добре і лихе, та не випробовувати лиха на собі. Знав добре Біг, що не дав свині ріг. Щоб злоба та самоволя не панували у світі.
Приповідки або українсько-народня філософія
знати —
(аж) па́льці зна́ти. Що-небудь невправно, невміло зроблене, невдало приховане; відчутно, помітно. Бреше, аж пальці знати (Укр.. присл..); Пархім орав. У плуг молодичків він здумав попитати: Пішли Бички вихрить — аж пальці знати (Л.
Фразеологічний словник української мови
знати —
БАЧ у знач. вставн. сл., розм. (ужив. при потребі звернути увагу співрозмовника на певний аспект думки), БА́ЧИШ (БА́ЧИТЕ) розм., БА́ЧТЕ розм. ; РОЗУМІ́ЄШ (РОЗУМІ́ЄТЕ) розм., ЗНА́ЄШ (ЗНА́ЄТЕ) розм. (мають менше змістове навантаження, ужив.
Словник синонімів української мови
знати —
ЗНА́ТИ, зна́ю, зна́єш, недок. 1. перех., також про кого— що і з підрядним реченням. Мати якісь дані, відомості про кого-, що-небудь. [Деїфоб:] Хіба ти знаєш заміри чужинця, що так його рівняєш до гієни? (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
знати —
Знати, -знаю, -єш гл. 1) Знать. Хто ж в світі знає, що Біг гадає! Ном. № 29. Знаю тебе, хто єси. Єв. Мр. І. 24. Десь ви не знаєте любощів ізроду. Мет. 93. 2) Видно, замѣтно. Знати, Марусю, знати, в которій вона хаті. Мет. 234.
Словник української мови Грінченка