знати
БАЧ у знач. вставн. сл., розм. (ужив. при потребі звернути увагу співрозмовника на певний аспект думки), БА́ЧИШ (БА́ЧИТЕ) розм., БА́ЧТЕ розм. ; РОЗУМІ́ЄШ (РОЗУМІ́ЄТЕ) розм., ЗНА́ЄШ (ЗНА́ЄТЕ) розм. (мають менше змістове навантаження, ужив. звичайно з метою апеляції до слухача). Так, бач, біда: горобці щоліто повикльовують усе, що він (пан) ні понасіва (Г. Квітка-Основ'яненко); — Прийшов-таки? — бентежиться той. — А я оце ніяк, бачиш, не міг зібратися додому (М. Стельмах); — Не гнівайтесь.. на мою сорочку, — сказав сержант.. — Бачите, не мама її прала, а дівчата з фронтових пралень, а їм уже руки милом геть пороз'їдало... (О. Гончар); З такого смійсь, що світ пройти хвалився, Але спіткнувсь на першому ступні І сльози ллє, що, бачте, помилився: Бо сльози ті — дурні! (П. Грабовський); — Якраз, знаєте, на йоржеву юшку нагодились. Кипить, знаєте, вода, розумієте, власне, не вода, лавровий, розумієте, лист, перець (О. Довженко).
ЗНА́ТИ (мати якісь дані, відомості про кого-, що-небудь), ВІ́ДАТИ уроч. Хотів би я знати, про що той струмочок У мріях своїх гомонить між травою? (П. Тичина); (Маруся:) Якби ти відав, що то є кохання (В. Самійленко).
ПЕРЕЖИВА́ТИ що (жити під час певних подій, у певних обставинах, відчувати їхній вплив на собі); ЗАЗНАВА́ТИ чого, що, ЗНА́ТИ що, ПІЗНАВА́ТИ що, СПІЗНАВА́ТИ що, УЗНАВА́ТИ (ВЗНАВАТИ) що, ЗВІ́ДУВАТИ що, БА́ЧИТИ що, ЗАЖИВА́ТИ що, чого, ПІЗНАВА́ТИСЯ з чим, рідше, ЗНА́ТИСЯ з чим, розм., ВИДА́ТИ що, розм., ВИ́ДІТИ що, розм., ДІЗНАВА́ТИ (ДОЗНАВА́ТИ) чого, що, розм., ДІЗНАВА́ТИСЯ (ДОЗНАВА́ТИСЯ) чого, розм. (перев. про тяжкі, неприємні події, обставини); ДІЛИ́ТИ що, ПОДІЛЯ́ТИ що (разом з ким-небудь). — Док.: пережи́ти, зазна́ти, пізнати, спізна́ти, узна́ти (взна́ти), зві́дати, поба́чити, зажи́ти, пізна́тися, дізна́ти (дозна́ти), дізна́тися (дозна́тися), поділи́ти. В теплі та в добрі вона згадувала ті лихі години, що їй приходилось переживати, і дивувалась, як вона їх пережила (Панас Мирний); Тільки ж того й свята заживеш, тільки й розкошів зазнаєш, що в тому дівуванні (С. Васильченко); Не знали (солдати і трудівники) розпачу ніколи, хоч знали горе і журбу (В. Сосюра); Він пізнав гіркоту поразок і відступу (С. Журахович); Не спізнавши болю од розлуки, Не спізнаєш радості стрічання (А. Кримський); Багато вже взнали новоприбулі, багато витончених звірств на собі відчули (А. Хижняк); Скільки-то ви горя на своїм віку звідали!.. (Панас Мирний); (Ханенко:) Та я тут ще не за морем, не пізнався ще з жадним горем (І. Франко); Не знавсь ти з мукою гіркою (П. Грабовський); — Ти гіршії біди видав (І. Котляревський); — Хіба ви від нас яку кривду виділи? (Г. Хоткевич); Зостанешся ти сиротою і дізнаєшся горя-біди (М. Старицький); Це та Галя, з якою вони вкупі росли, з якою ділили колись і горе і радість (О. Гончар). — Пор. 1. надиви́тися.
ПОМІ́ТНО присудк. сл. (можна побачити, помітити, розрізнити органами чуття тощо), ВИ́ДНО, ОЧЕВИ́ДНО, ЗНА́ТИ розм., СЛІ́ДНО діал. Семенець помовчав, проте було помітно по очах, що йому теж не весело (С. Васильченко); — А чого це ти так сидиш, як у кіно, як на екрані, що з усіх боків видно і тебе, й твою хату? (Є. Гуцало); Для мене очевидно, що Ви не бережетесь, не слухаєте, певно, добрих порад (М. Коцюбинський); І на хатньому вбранні знати осінь (Ганна Барвінок); З Крилоса через наш ліс.. була княжа дорога, яловими дошками встелена, але тепер навіть не слідно, що було (збірник "Легенди та перекази").
Словник синонімів української мови