знахор

зна́хор

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. знахор — див. знахар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. знахор — ЗНА́ХАР (людина, що лікує немедичними засобами та займається чаклуванням), ЗНА́ТНИ́К заст., ВОРОЖБИ́Т заст., ЗНА́ХОР (ЗНА́ХУР) рідко, ШЕПТУ́Н рідко. (Павло:) Нема нуднішої болісті, як зуби. (Яким:) Є такі знахарі, що замовляють (М.  Словник синонімів української мови
3. знахор — ЗНА́ХОР див. зна́хар.  Словник української мови в 11 томах