Великий тлумачний словник сучасної мови

знахор

зна́хор

див. знахар.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. знахор — зна́хор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. знахор — ЗНА́ХАР (людина, що лікує немедичними засобами та займається чаклуванням), ЗНА́ТНИ́К заст., ВОРОЖБИ́Т заст., ЗНА́ХОР (ЗНА́ХУР) рідко, ШЕПТУ́Н рідко. (Павло:) Нема нуднішої болісті, як зуби. (Яким:) Є такі знахарі, що замовляють (М.  Словник синонімів української мови
  3. знахор — ЗНА́ХОР див. зна́хар.  Словник української мови в 11 томах