Значення в інших словниках
-
знахор —
зна́хор іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
знахор —
ЗНА́ХАР (людина, що лікує немедичними засобами та займається чаклуванням), ЗНА́ТНИ́К заст., ВОРОЖБИ́Т заст., ЗНА́ХОР (ЗНА́ХУР) рідко, ШЕПТУ́Н рідко. (Павло:) Нема нуднішої болісті, як зуби. (Яким:) Є такі знахарі, що замовляють (М.
Словник синонімів української мови
-
знахор —
ЗНА́ХОР див. зна́хар.
Словник української мови в 11 томах