золотити —
ЗОЛОТИТИ – ЗОЛОТІТИ Золотити, -очу, -отиш, позолотити, перех. Покривати золотом або позолотою; надавати чому-небудь золотистого відтінку: золотити хрести на церкві. Кінчилось літо. Вечірнє сонечко гай золотило (Т.
Літературне слововживання
золотити —
-лочу, -лотиш, недок., перех. 1》 Покривати золотом (у 1 знач.) або позолотою. 2》 Освітлюючи, надавати чому-небудь золотистого кольору, відтінку. 3》 перен. Робити привабливим; прикрашати. Золотити руку кому — давати гроші кому-небудь за певну послугу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
золотити —
золоти́ти / позолоти́ти пілю́лю. Зм’якшувати, згладжувати заподіяну кому-небудь прикрість, образу. Гетьман хитро позолотив пілюлю і, нібито вгадуючи архімандритові заперечення, додав: — Та й братство у нас буде трохи відмінне від Львівського (З. Тулуб).
Фразеологічний словник української мови
золотити —
ПРИКРАША́ТИ (ПРИКРА́ШУВАТИ) (додавати краси кому-, чому-небудь своєю появою, наявністю), ОЗДО́БЛЮВАТИ (ОЗДОБЛЯ́ТИ), ПРИХОРО́ШУВАТИ, ЗВЕСЕЛЯ́ТИ, ОБА́РВЛЮВАТИ, КРА́СИ́ТИ розм., ЗАКРА́ШУВАТИ (ЗАКРАША́ТИ) розм., РОЗКРА́ШУВАТИ розм., ОКРАША́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
золотити —
ЗОЛОТИ́ТИ, лочу́, ло́тиш, недок., перех. 1. Покривати золотом (у 1 знач.) або позолотою. Золотаря хтось, Лаерка, сюди хай покличе негайно, —Щоб у телиці тієї він роги прийшов золотити (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 68); *Образно. Кінчилося літо.
Словник української мови в 11 томах
золотити —
Золоти́ти, -чу́, -тиш гл. Золотить, позлащать. Федьк. І. 79. Сонечко гай золотило. Шевч. 410.
Словник української мови Грінченка