зопрілий — Орфографічний словник української мови

зопрілий — зіпрілий, -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до зопріти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
зопрілий — ГНИЛИ́Й (зіпсований гниттям); ПОГНИ́ЛИЙ, ПРІ́ЛИЙ, ЗІПРІ́ЛИЙ (ЗОПРІ́ЛИЙ рідше), ПЕРЕПРІ́ЛИЙ, ПІДЛЕ́ГЛИЙ діал. (під дією вологи й тепла); ГНИЛУВА́ТИЙ, ГНИЛЕ́НЬКИЙ, ПРІЛУВА́ТИЙ (трохи, в одному місці й т. ін.); ПЕРЕГНИ́ЛИЙ (повністю). Словник синонімів української мови
зопрілий — ЗОПРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зопрі́ти; // У знач. прикм. Козак Мамай перетрусив зопрілий сніп соломи в мокрому кутку та й ліг собі на бік (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 85); По тротуару, підтримуючи руками шаблі, підтюпцем бігли зопрілі поліцаї (Панч, І, 1956,62). Словник української мови в 11 томах