зопрілий

зопрі́лий

зіпрілий, -а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до зопріти.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. зопрілий — зопрі́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. зопрілий — ГНИЛИ́Й (зіпсований гниттям); ПОГНИ́ЛИЙ, ПРІ́ЛИЙ, ЗІПРІ́ЛИЙ (ЗОПРІ́ЛИЙ рідше), ПЕРЕПРІ́ЛИЙ, ПІДЛЕ́ГЛИЙ діал. (під дією вологи й тепла); ГНИЛУВА́ТИЙ, ГНИЛЕ́НЬКИЙ, ПРІЛУВА́ТИЙ (трохи, в одному місці й т. ін.); ПЕРЕГНИ́ЛИЙ (повністю).  Словник синонімів української мови
3. зопрілий — ЗОПРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зопрі́ти; // У знач. прикм. Козак Мамай перетрусив зопрілий сніп соломи в мокрому кутку та й ліг собі на бік (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 85); По тротуару, підтримуючи руками шаблі, підтюпцем бігли зопрілі поліцаї (Панч, І, 1956,62).  Словник української мови в 11 томах