зореносець —
ЗОРЕНО́СЕЦЬ, сця, ч., рідко. Той, що носить зорю (у 5 знач.). Здавалось, якісь зореносці, обійшовши землю, вибирались до нас на гору з корогвами, з бунчуками, з радісними сурмами, високо підіймаючи вперед золоту зорю (Вас., І, 1959, 311).
Словник української мови в 11 томах