зореносець

ЗОРЕНО́СЕЦЬ, сця, ч., рідко. Той, що носить зорю (у 5 знач.).

Здавалось, якісь зореносці, обійшовши землю, вибирались до нас на гору з корогвами, з бунчуками, з радісними сурмами, високо підіймаючи вперед золоту зорю (Вас., І, 1959, 311).

Значення в інших словниках

1. зореносець — зорено́сець іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови