зореносець
ЗОРЕНО́СЕЦЬ, сця, ч., рідко. Той, що носить зорю (у 5 знач.).
Здавалось, якісь зореносці, обійшовши землю, вибирались до нас на гору з корогвами, з бунчуками, з радісними сурмами, високо підіймаючи вперед золоту зорю (Вас., І, 1959, 311).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зореносець — зорено́сець іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови