1. Словник української мови в 11 томах

зореносний

ЗОРЕНО́СНИЙ, а, е, поет.

1. Який має на собі зорю (у 5 знач.).

Танк зореносний на битву помчав громить завойовників орди (Сос., II, 1958, 228);

Москва! Годинник б’є дванадцять На зореносному Кремлі (Нех., Під.. зорею, 1950, 51).

2. перен., уроч. Осяяний славою, величний.

В зореносній Москві за проектом молодих київських скульпторів та архітекторів споруджено пам’ятник великому Кобзарю — Т. Г. Шевченку (Мист., 4, 1967, 1);

Краю рідний, батьківщино, щастя вільного труда, зореносна Україно, наша земле молода (Гонч., Вибр., 1959, 113).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зореносний — зорено́сний прикметник поет. Орфографічний словник української мови
  2. зореносний — -а, -е. На якому зображені зірки. Великий тлумачний словник сучасної мови