зрадця —
Зрадник [XII]
Словник з творів Івана Франка
зрадця —
ЗРА́ДЦЯ, і, ч., заст., діал. Зрадник. Шукаєш правди, істини – ґвалт, богохульник! Живеш своїм, а не попівським розумом – сектант, відступник, зрадця. О Господи! (Василь Шевчук).
Словник української мови у 20 томах
зрадця —
зрадця (зрайця, зрайца) зрадник
Словник застарілих та маловживаних слів
зрадця —
ЗРА́ДНИК (той, хто зраджує), ЗРА́ДЕЦЬ діал., ЗРАДЛИ́ВЕЦЬ рідко, ЗРА́ДЦЯ рідко; ЗАПРО́ДАНЕЦЬ, ПЕРЕПРО́ДАНЕЦЬ рідше, ІУ́ДА (Ю́ДА) зневажл., ХРИСТОПРОДА́ВЕЦЬ заст. лайл., ПРОДА́ЖНА ШКУ́РА лайл. (з корисливою метою).
Словник синонімів української мови