1. Орфографічний словник української мови

зрадця

зра́дця

іменник чоловічого роду, істота

зрадник

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зрадця — Зрадник [XII] Словник з творів Івана Франка
  2. зрадця — ЗРА́ДЦЯ, і, ч., заст., діал. Зрадник. Шукаєш правди, істини – ґвалт, богохульник! Живеш своїм, а не попівським розумом – сектант, відступник, зрадця. О Господи! (Василь Шевчук). Словник української мови у 20 томах
  3. зрадця — зрадця (зрайця, зрайца) зрадник Словник застарілих та маловживаних слів
  4. зрадця — ЗРА́ДНИК (той, хто зраджує), ЗРА́ДЕЦЬ діал., ЗРАДЛИ́ВЕЦЬ рідко, ЗРА́ДЦЯ рідко; ЗАПРО́ДАНЕЦЬ, ПЕРЕПРО́ДАНЕЦЬ рідше, ІУ́ДА (Ю́ДА) зневажл., ХРИСТОПРОДА́ВЕЦЬ заст. лайл., ПРОДА́ЖНА ШКУ́РА лайл. (з корисливою метою). Словник синонімів української мови