зрадця

ЗРА́ДЦЯ, і, ч., заст., діал.

Зрадник.

Шукаєш правди, істини – ґвалт, богохульник! Живеш своїм, а не попівським розумом – сектант, відступник, зрадця. О Господи! (Василь Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зрадця — Зрадник [XII] Словник з творів Івана Франка
  2. зрадця — зра́дця іменник чоловічого роду, істота зрадник розм. Орфографічний словник української мови
  3. зрадця — зрадця (зрайця, зрайца) зрадник Словник застарілих та маловживаних слів
  4. зрадця — ЗРА́ДНИК (той, хто зраджує), ЗРА́ДЕЦЬ діал., ЗРАДЛИ́ВЕЦЬ рідко, ЗРА́ДЦЯ рідко; ЗАПРО́ДАНЕЦЬ, ПЕРЕПРО́ДАНЕЦЬ рідше, ІУ́ДА (Ю́ДА) зневажл., ХРИСТОПРОДА́ВЕЦЬ заст. лайл., ПРОДА́ЖНА ШКУ́РА лайл. (з корисливою метою). Словник синонімів української мови