Значення в інших словниках
-
зухвалий —
1. Який не виявляє належної поваги, пошани до когось, чогось; який виражає неповагу; дуже грубий, нахабний: зухвалий парубок, зухвалий погляд, зухвалий вчинок, зухвалий ворог, зухвалий напад. 2. Відчайдушно сміливий: зухвалий мисливець, зухвалий маневр.
Літературне слововживання
-
зухвалий —
Зарозумілий, нахабний, безцеремонний, безпардонний, р. зухвальний; ЯК ІМ. зухвалець; пор. ВІДЧАЙДУШНИЙ.
Словник синонімів Караванського
-
зухвалий —
див. грубий; задерикуватий; непокірний
Словник синонімів Вусика
-
зухвалий —
[зухвалией] м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і
Орфоепічний словник української мови
-
зухвалий —
-а, -е. 1》 Який не виявляє належної поваги, пошани до кого-, чого-небудь. || Який виражає неповагу (про погляд, очі і т. ін.). || Дуже грубий, нахабний. 2》 Відчайдушно сміливий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
зухвалий —
НАХА́БНИЙ (про людину — який діє, поводиться непристойно, зарозуміло, грубо, з викликом; про слова, вчинки, поведінку і т. ін. — не стримуваний ніякими морально-етичними нормами), БЕЗЧЕ́ЛЬНИЙ діал.
Словник синонімів української мови
-
зухвалий —
Зухва́лий, -ла, -ле
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
зухвалий —
ЗУХВА́ЛИЙ, а, е. 1. Який не виявляє належної поваги, пошани до кого-, чого-небудь. [Хор дівчат:] Горе тому, хто зухвалий подивиться На непокриту богині красу (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
-
зухвалий —
Зухвалий, -а, -е Дерзкій.
Словник української мови Грінченка