зухвалий

ЗУХВА́ЛИЙ, а, е.

1. Який не виявляє належної поваги, пошани до кого-, чого-небудь.

[Хор дівчат:] Горе тому, хто зухвалий подивиться На непокриту богині красу (Л. Укр., І, 1951, 158);

Надто зухвалою та нешанобливою ставала молодь, молодих фабрика дуже швидко робила цілком неподібними до селян (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 92);

// Який виражає неповагу (про погляд, очі і т. ін.).

Емене́ так і їла очима провідника. А він, круто упершись рукою в бік, випинав золотом шиті груди й зухвалим, хижим поглядом оглядав жінку в синьому… (Коцюб., I,1955, 286);

// Дуже грубий, нахабний.

Зухвалий вчинок хуліганів глибоко схвилював і обурив кожного (Гур., Друзі.., 1959, 149);

Зухвалий дівочий сміх лунав йому навздогін, дзвенів, здавалося, на все поле (Гончар, Маша.., 1959, 22);

Давно замовкли гармати. Давно повернулись до рідних осель радянські солдати, розгромивши зухвалого ворога (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 21).

2. Відчайдушно сміливий.

Федоренка охопив якийсь дивно веселий настрій зухвалого мисливця, що сам один вийшов полювати на великого звіра (Кач., Вибр., 1953, 381);

Це був сміливий і навіть зухвалий маневр: увірватися в щойно зайнятий хутір просто на грузовиках (Кучер, Чорноморці, 1956, 139).

Значення в інших словниках

1. зухвалий — зухва́лий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. зухвалий — 1. Який не виявляє належної поваги, пошани до когось, чогось; який виражає неповагу; дуже грубий, нахабний: зухвалий парубок, зухвалий погляд, зухвалий вчинок, зухвалий ворог, зухвалий напад. 2. Відчайдушно сміливий: зухвалий мисливець, зухвалий маневр.  Літературне слововживання
3. зухвалий — Зарозумілий, нахабний, безцеремонний, безпардонний, р. зухвальний; ЯК ІМ. зухвалець; пор. ВІДЧАЙДУШНИЙ.  Словник синонімів Караванського
4. зухвалий — див. грубий; задерикуватий; непокірний  Словник синонімів Вусика
5. зухвалий — [зухвалией] м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
6. зухвалий — -а, -е. 1》 Який не виявляє належної поваги, пошани до кого-, чого-небудь. || Який виражає неповагу (про погляд, очі і т. ін.). || Дуже грубий, нахабний. 2》 Відчайдушно сміливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. зухвалий — НАХА́БНИЙ (про людину — який діє, поводиться непристойно, зарозуміло, грубо, з викликом; про слова, вчинки, поведінку і т. ін. — не стримуваний ніякими морально-етичними нормами), БЕЗЧЕ́ЛЬНИЙ діал.  Словник синонімів української мови
8. зухвалий — Зухва́лий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. зухвалий — Зухвалий, -а, -е Дерзкій.  Словник української мови Грінченка